( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Знову тишу порушив дзвін, не заклавши у звуки здогад.
Не питався у Неї він, чи болить їй у серці спогад.
Запитаю у Неї я, підбираючи кожне слово:
,,В чому сна́га твого життя, сильна жінко? Де є той сховок?"
Т.: Я не знаю звідки Вона!
І не вірила, що існує...
Аж допоки страшна війна
Нам хрести на полях малює...
І від сліз я немала сил...
І від розпачу рвалося серце...
В ті хвилини був поряд СИН,
ДОНЬОК очі - карі люстерця!
М.: Жінко, силу з любові п`єш, а вона джерелом вирує!
Нею вір`я та мури б`єш, ситиш нею хто самотує!
Жінко, в дітях твоя є міць та у правді життя палкого!
Завжди - ,, разом", ніколи - ,,я", навіть в часі болю терпкого ...
Т.: Були смуток і відчай був,
Серце й душу в лещатах тримало...
Гнів тоді мій сенсу набув!
Помста в скронях моїх вирувала!
В ці хвилини - була сама,
Не давала на зовні вийти.
Бо моя особиста війна,
Найдорожчих могла зачепити...
М.: Сильна жінко, із сліз твоїх напувалися буревії!
Люто вихрами гнали хмиз, що спадав спопелявши вії.
Берегине свого вогню, ти в долоні збираєш волю,
Нею молиш новому дню, нею дітям встеляєш долю!
Т.: Воле, воленько ти моя,
Доля смутком навік покрита...
Україна - Святая земля,
Безневинною кров'ю полита!
Скільки виміряв мені час,
Головне щоб не згаять й хвилини,
Завжди буду молити за вас,
Сини й доньки моєї Батьківщини!
Марія Дребіт - Тетяна Федорова, дружина загиблого Героя з Луганщини Сергія Федорова.
15.05.2021 Португалія - Україна
фото з нету
