|
Михайло сидів на лавці у парку вже котру годину … Учні у майстерні, мабуть, зачекалися. Бо це було наче подарунок якийсь … Учора розповідь про Ван Гога, а потім спроба малювати так, як він … Це ж просто неперевершено, несподівано. Інші професори все більше штовхають до так званого реалізму … А душа щось не лежить до малювання заводів, міфічних командармів із зеківською лексикою, замучених роботою доярок … Хоч останні і варті того, щоб їх малювати … Звісно, варті … Але чомусь такі малюнки у Михайлових учнів більше стають схожими на ікони. О … так … у Михайла важко. Та й кому сподобається вимога сім років не одружуватися, сім років – лише мистецтво. А те, що там за вікном … Це на потім, це не вічне … це минуче. Та й Михайло – неабияка постать … Це зараз безталанні злидні шиплять, що він пропагує «куркульське мистецтво» … Але ж до цього ж треба було дійти … до того "куркульського" мистецтва, яке мов цілий світ ... а може й Всесвіт людського я ...
Навчався у Парижі, Відні, Кракові … Мав підтримку самого Шептицького. Хоч хто такий для отих безбатченків сьогодні Шептицький? Класовий ворог? Чужак? Націоналіст? Михайла це не цікавило … Його мало що зараз цікавило, крім пензля, різноманітних технік, учнівської наснаги …
Раптом поруч опинився зовсім незнайомий чоловік. Не просячи дозволу, не сказавши жодного слова, раптом сів поруч і наче застив, зважуючи, мабуть, з чого краще розпочати цю розмову … Михайло одразу подумав, що це арешт, а німий супутник – один з песиголовців НКВД … Але помилився.
- Ви знаєте, я дуже довго думав над тим, чи маю право втручатися у цю ситуацію ...
- Що ви маєте на увазі?
- Сьогодні 25 листопада. Вас розстріляють 31 листопада за звинуваченням у буржуазному націоналізмі. Також розстріляють трьох ваших найкращих учнів. ... Я бачу, Ви не заскочені?
- Я помилився. Ви таки з тих песиголовців. Інакше ви б цього не могли навіть припустити. А так ви оперуєте точними датами, та ще й видно маєте змогу на це впливати. Щиро кажучи, я вірив, що встигну значно більше у своєму житті.
- Що ж вас так не влаштовувало у соціалістичному реалізмі? Хочете особливого, не схожого, хочете творити нове? Чи застряли у старому?
- Який сенс зараз про це говорити?
- Кожна мить людського життя має якийсь сенс. Просто людина розкидається своїм часом, не розуміючи цього …
- Мистецтво … Людина все більше звужує свій шлях. Вона обирає простіше, тривіальніше, доступніше. Адже, якщо так … досягти вершин у професійній кар’єрі може і нездара, звичайний примітивний кар’єрист. Навчання стає все коротшим, оцінки все поблажливішими, думка родичів і опікунів все важливішою … Вам же ж хтось написав про мене … Хтось назвав мене націоналістом … Я сумніваюся, що ця людина сповнена вірою у державу Сталіна … я думаю, що це всього лиш нікчемний маляр, що мріє про високий статус і повагу, на які в присутності таких як я просто годі сподіватися … ви думаєте, хто зробив революцію? Пролетаріат, вчені – гуманісти, купка комуністів – революціонерів … Ні … Її зробили посередності, озброєні злобою і невдоволенням. Нездатні на працю, позбавлені таланту, позбавлені любові до людини … Але здатні на жорстокість, неймовірну переоцінку своєї нікчемності, ...
- Ви вважаєте, що те, що твориться сьогодні в окупованій Україні – не виняток … взагалі правило …? І що такого ж слід чекати у майбутньому?
- Я у цьому переконаний. Це людська природа. І якщо державою не встановлені правила, не існує механізмів захисту правди, таланту … то ці автозаки на вулицях повернуться знову. Як бачите, держава - великий автозак. Ось ця і мабуть не одна у майбутньому ...
Незнайомець раптом замислився. Згадались побиті беркутівцями жінки та діти у Мінську, Москві та Петербурзі, забиті молоддю автозаки … зовсім недавно у 2020 та 2021 – у … Невже Михайло правий? І ці темні сторони людської природи так чи інакше знову повертаються, вилазять назовні, топчуть паростки …. правди, віри, справедливості … і знищують справжнє мистецтво. Коли у державі немає культу правди ... Коли мистецтво не навчило цьому ... Коли людина позбавлена знань, творчості, коли їй підсовують примітивний масовий продукт ... усеможливі такі ж примітивні телевізійні канали ... Що ж тоді залишається мистецтву? Це ж не ікони з Путіним чи Януковичем? Чи це хтось ще вважає вірою? Чи це нашвидкоруч збудовані готелі замість не доглянутих шедеврів кінця 19 століття?
- Ви мене переконали лише в одному. Ви є особливою цінністю цього часу і не маєте права бути знищені цим часом. Я забираю Вас з собою у майбутнє. Я думаю, що студентам 2021 року будуть настільки ж цікаві Ваші лекції як і у 1936 - у …
- А як же ж мої учні?
- Можливо, Ваше зникнення врятує їхні життя …
*Світлої пам’яті Михайла Бойчука
ID:
902476
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.01.2021 18:41:13
© дата внесення змiн: 25.01.2021 18:52:09
автор: Дружня рука
Вкажіть причину вашої скарги
|
