|
Вітання братам Крикотнюкам
до 60-річного ювілею:
На третій день від Водохреща,
Коли встелявся білий сніг,
Крик немовлят рознізся вперше –
Вони з’явилися на світ.
Двійнята, два сини, синочки,
Їх Юра й Вітя нарекли,
До них в сім’ї вже були дочки,
Тепер з’явилися вони.
Як стішилася мама Рая
Та батько Станіслав радів,
Й маленька Міля, й старша Галя,
Коли побачили братів.
І також, бабця їх Ониська,
То мама мамина була,
Вона з Клітенки родом - зблизька
- Це із сусіднього села.
В любові, радості зростали
Двійнята й жвавенькі були,
Характери хоч різні мали,
Проте у злагоді жили.
Волоссям Вітя був світлішим,
Мав білий кучерявий чуб,
А Юра трішечки, темнішим
І тихим, що ніхто й не чув.
Був Вітя трішечки ще вищим
І лідером між них він був,
Тож на дерева, й на горище,
Й куди хотів міг прошмигнуть.
А Юра і собі за братом,
Тихенько нізся з хати вслід,
Аж поки їх почнуть шукати,
Проте додому йти не хтів.
Адже на вулиці ще грались
І в піжмурки, і у квача,
Й на сушці в хованки ховались,
Й де башня, грали у м’яча.
А потім хлопці пішли в школу
І швидко час отак летів,
Проблем у вчителів ніколи
Не було з жодним із братів.
Вони усім допомагали
І вчились в школі як могли;
Комбайном вміли управляти,
Як з татом на жнивах були.
І мамі йшли допомагати,
Як починали рвати хміль,
Бо на обривку йшли всі з хати –
Нікого не знайдеш довкіль.
Отак минали зими, весни,
За роком рік летів їх час.
В’язала доля перевеслом
Події нові кожен раз.
Позаду залишилась школа,
Позаду вечір випускний
Не розлучалися ніколи,
Тож разом в армію пішли.
А потім служба пролетіла
І далі вчитись почали,
Коханням їх серця світились,
Сім’ю створити вже змогли.
Обидва хлопці оженились
В своєму рідному селі,
Жили щасливо, не тужили,
В обох вже й дітоньки малі.
У Віті – жіночка Світлана,
Гарненька, ніжна чепурна,
Синочок Коля, дочка Алла,
Така ж як мама, чарівна.
А в Юри Галя – добра, щира,
І троє діточок малих,
Це – Юля, Діна і Валєра,
Тож він усе зробив для них.
У гості їздили до мами,
Де Тоня, менша ще сестра;
І не вміщались за столами,
Коли збирались на свята.
Та час ішов, літа минали,
Вкривала коси сивина,
Давно немає тата й мами,
А в Юри Галі вже нема.
Літа пронеслися рікою
І вже сьогодні – 60.
Святкують ювілей обоє
І разом їх будуть вітать.
Зберуться їхні діти, внуки,
І їхні сестри, вся рідня.
Якщо зібрать усіх докупи,
То мало місця буде й дня.
Адже родина чималенька
У двох братів – Крикотнюків.
Сьогодні тости й келих дзенькіт
Нестиня будуть з-за столів.
Тож побажаємо здоров’я,
Бо це сьогодні головне.
Тепла, взаємності, довір’я,
Нехай добробут в хату йде.
Щоби підтримка і повага
Була від внуків і дітей,
Й діждали правнуків – розвагу,
Й стрічали у свята гостей.
Дитячий сміх і радість в хату,
Хай щастям повниться душа,
Благополуччя в дім багато,
А з ним йде щирість, й доброта.
Хай стелиться життя розмаєм,
Нехай квітує в повен цвіт,
Обом їм від душі бажаєм
Іще багато - Многа Літ!
ID:
901893
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.01.2021 14:34:37
© дата внесення змiн: 24.01.2021 09:20:12
автор: Ольга Калина
Вкажіть причину вашої скарги
|
