Привіт, забута незнайомко,
Такі знайомі слова кидаються в очі.
Меланхолія, солона соломка
Розкажи де була, звісно якщо хочеш.
Грім, вже майже забув твоє ім‘я
Кава чи чай, вибач не знаю.
Здається минуло вже пів життя
А зараз із посмішкою сиджу й не згадаю
Де сонце сідає зникають думки
Там вірту немає і дихати важко
І в дзекалі все що було – навпаки
Шукаю на дні озера пляшку
Там спогади що заблукали у часі
Надії, обличчя і сльози чиїсь
Квроваії мрії і очі у старасі
І схилені голови всі тільки вниз.
А тут, привіт незнайомко
І посмішка відразу
Достатньо солодко
Нам вистачить часу
