Вони знайшлись,щоб загубитись в метушні.
У звуках заховатись,помовчати.
Слова шукали й погляди живі,
Щоб потім їх всіх кинути за грати.
А час летів. Вони зустрілись знову,
Щоб попрощатись. Тиша,світ дрімає...
А крик німий вже нищить колискову,
Яка так солодко в рутині їх тримає.
І все згадали — запах,фарби,ноти...
У павутині зради та брехні
Сиділи непомітно так,навпроти,
Відклавши зайві маски,дві душі.
А час біжить."Забудь. Пора вертатись
У лабіринти. Різні в нас шляхи".
І дві душі спішили попрощатись,
У сірих лабіринтах заховатись,
Де кожен рахував свої гріхи.