Мені без тебе зовсім не живеться:
Повільно, ніби на хвилину серце раз лиш б’ється…,
В самотності воно зовсІм не хоче жити,
Бо чомусь тебе так важко не любити…
Які ж невидимі потОйбічні істоти нас звели?
З’єднавши хрестиком, неначе вишиванки?
Щоб лиш для нас кохання знову квіточки цвіли,
Щоб прокидатися разом нам на світанку...
