До 55-річчя з Дня Народження
Тетяни Андріївни Статино.
Вона із роду Базилівських,
А рід великий у селі:
Коріння у краю поліськім,
А пагінці по всій землі.
Танюша наша підростала -
Найменша донечка в сім’ї.
Родина в них була чимала:
Два брата мала й дві сестри.
З дорослих лише одна мати -
Не стало рано татуся.
Потрібно їй допомагати,
Щоб прожила якось сім’я.
Були всі дружні, підростали,
Ділили хліб, що на столі
І діти матір шанували,
То й поважали їх в селі.
Як вб’ється в пір’ячко пташина,
То вилітає із гнізда.
Отак і Таніна стежина
Вела від рідного села.
В життєвім вирі закрутила
Студентська юність золота,
В кохання вже весна манила
І заміж йти прийшла пора.
Її обранцем став військовий,
Красивий парубок Чеслав
І очі мав, як цвіт бузковий -
Танюшу щиро покохав.
Життя їх долі поєднало
Як двох у небі лебедів
І юній парі дарувало
Прекрасних діток–двох синів.
Поїздок в них було багато
По всім Союзі. Кожен раз,
На місці лиш стали звикати,
В дорогу знов рушати час.
Маленькі діти підростали,
Турботами жила сім’я.
На Батьківщину повертались -
Раділа Таніна рідня.
В своєму місті поселились,
У щасті й радості живуть.
Сини вже їхні одружились
Й онучечки у хату йдуть.
Машуля, Кіра і Каріна -
Ніжненькі, милі квіточки.
Ними пишається родина,
Вони найкращі діточки.
Сьогодні радо всі вітають,
З шампанським келихи дзвенять.
Бо всі чудово пам’ятають,
Що вже прийшло - 55.
Всі зичать щастя і здоров’я
Дарують усмішки й квітки.
Хай дім наповниться любов’ю
На довгі, довгі ще роки.
Нехай завжди шанують діти,
Кохає вірно чоловік,
Щоби могла внукам радіти
Ще не один десяток літ.
