(вступ)
В веснянім небі, висі голубій,
я напишу поему про кохання.
В ній розмотаю дум своїх сувій,
повідаю про мрії-сподівання.
На килимі смарагдів і парчі
вінки катренів пересиплю болем –
нехай мов зорі сяють уночі
і блиском пересічну гріють долю.
У покривало золота дібров
вплету рядки щасливі і не дуже,
а в казку цю запрошую любов
як у букет ромашок пишну ружу!
18.03.2019
