Чи йшла вона, чи, може, шкандибала,
Поволеньки долаючи межу.
Сльозу та біль у молитва́х ховала,
Щоб з легкістю дістатись рубежу.
Уважно йшла, ступала обережно,
У серці рубцювала кожен крок.
І погляд слала сумно та бентежно,
Розплутуючи плетиво думок.
Терпляче, мовчки і без нарікання
Ішла собі, розсіюючи страх,
Без будь-яких надій, без сподівання,
Несла роки на зігнутих плечах.
Уже минула всі круті дороги,
Лиш стежка – як гладеньке вишиття.
Переступила рідні всі пороги,
Спинилася за обрієм життя.
Туди, де зорі сяють в небесах,
Її підносив ангел на руках.
Дякую за схвальний відгук! 
