Обірвані вмить сподівання,
У головах митих діри,
Не більше, ніж гості незвані, –
Годують лихого звіра.
Загублений в натовпі погляд,
Чи раптом погасла віра,
Так само, як кара від Бога,
Годують лихого звіра.
Розп’ята на глум прихильність,
І друг лицемірний без міри,
Усе, що б і так не здійснилось, –
Годують лихого звіра.
Надії, що вкрились мохом,
Чи праве замінене лівим
Все звіра годують потроху,
Що зветься твоїм гнівом
