Ізнову щось лихе верзлося..
Та звідкись знаю – сон був віщий.
У сні твоє м’яке волосся,
Здавалось ніж колись бо ближче….
Мов книгу, долю прочитала,
Та все віддам, щоб те забути,
Бо у барвистому кристалі
Я чорне бачила майбутнє…
Хай віщий сон мій не здійсниться,
Бо в ньому я була безсила…
І місяць – свідок блідолиций –
Не втрутився, хоч як просила…
Нехай за ніччю жах відступить!
Проситиму в зорі за тебе.
Нехай Фортуна в сивій ступі
Зітре усе, чого не треба...
