Здається, часом, що ти поряд:
Тихенько дихаєш у спину,
Торкаєшся мого волосся
І щось нашіптуєш у вухо,
Із легким бризом, як у моря…
І я чекаю, що спочину
Від збридлого різноголосся
І своїм тілом, й своїм духом…
Та оглядаючись – не бачу!
Тебе нема… Лиш шарм парфумів
Лоскоче ароматом і уява
Малює коллажі і сцени
Давно забуті… І неначе
Все на яву, а не придумав…
Ремінісценція, як вправа,
Не так для тебе як для мене…
