Казала, щоб тебе пробачив,
Що ненавмисна біль зчинила
Що все без роздумів робила
Що не чекала те, що бачиш.
Що бачиш ти розбите тіло,
Та душу, вштрикану ножами
Ти знов звертаєшся несміло
Та знов кричиш, що не бажала.
Що не бажала бути тою,
Що так безжалісно вбивала,
Що свою злість, моєй любов'ю,
Що раз від світу закривала.
Але мене ти не жаліла,
Я був тобі, як щит, як захист.
Тобі, від мене не боліло
Казала ти, що я не красень.
Не всім же бути павичами,
Хтось має душу, не пір'я.
Одним дозволено кричати
А іншим дарено приспів'я.