Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес: Пробач мені Боже! - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Микола Карпець)), 01.03.2018 - 15:09
Яке там пробачить, Сонечко? Усю нечисть, яка тримала зброю, спецпотяг і в РАШУ!...
Дмитро Кiбич, 28.02.2018 - 01:13
Гарнi рядки, Ганно. Дуже справедливi, мудрi у вас заклики. Змиритися i пробачити подiбнi вчинки неможливо, бо це великий злочин. Адже сепаратисти i засланi козачки вiд Путiна закликали i закликають знищити Украiну, лiквiдувати нашу рiдну землю. Але заклики до таких дiй звучали i до того, як тут з'явилися Стрелков-Гiркiн i його колеги. Ось, наприклад, Олесь Бузина ще у 2012 роцi видав книгу "Воскрешение Малороссии", де казав, що Киiв i сусiднi з ним населенi пункти - це нiяка не Украiна, а Малоросiя, тобто частина Росii. Ось дивiться: Амадей, 28.02.2018 - 00:49
Це біль душі, бо ми є люди,Господь простить,-та пам"ять не забуде. Спасибі Ганнусю, перечитав декілька разів, вразила до глибини душі. Ярослав К., 27.02.2018 - 23:06
Святі Отці вчать, що треба бачити себе не менш грішною людиною, аніж ті, кого не можемо пробачити. Якщо ми не пробачимо тут, тоді Господь не пробачить ТАМ. Христос якось пробачив іудеям, є з Кого брати приклад. Але ж ми такі нерадиві учні, поможи нам Боже...
Дніпрянка, 27.02.2018 - 22:39
Ми просимо пробачення у Бога, що не можемо простити убивць дітей України. Один втрачений син, це втрачений цілий світ! Тільки в Кременчуці загинуло 43. А список росте... Літератори спілки " Славутич" створили книгу про подвиг земляків. Нещодавно відбулася презентація книги "Ангели світла" в технічному училищі, де залу заповнили учні. Були запрошені матері та дружини загиблих. Треба було бачити їх гіркі сльози,відчути Їх розпач і біль. Ми не можемо змиритися з нестерпними втратами. А матері та рідні?! Кров не мстива у жилах тече Та біль наші душі аж надто пече...
Зоя Журавка, 27.02.2018 - 21:45
Повір, кров не мстива у жилах тече,То біль мою душу аж надто пече!..І я не можу пробачити...не можу бути байдужою і з цим тяжко жити бо навкруг багато тих, хто взагалі непереймаються нічим...живуть одним днем і не думають яким буде завтрашній день і таких багато...на жаль. А ті хто щиро любить Україну кожен день гинуть за неї і їх все менше і менше. |
|
|