Невже ти народився, чоловіче,
Щоб оковиту пити день та ніч?
Невже, вона тебе так манить, кличе ?
І ти ідеш із нею пліч-о-пліч...
Невже, у ній є сенс твого життя,
І навкруги нічого вже нема ?
Як же діти твої, як твоя сім'я?
Тебе повільно з пам'яті стира...
Цураються вони... в цім твоя вина...
Ти, звісно п'єш і сердишся на них...
П'єш допоки не побачиш в пляшці дна,
Отак втрачаєш рідних ти своїх...
Тож ти скажи, будь ласка, чоловіче,
Невже, ти народився, щоб бухать ?-
Ти рідним краще подивись у вічі,
Я думаю, їм маєш що сказать...
Написано на швидку руку...
Прикро бачити молоді сім'ї, які руйнує алкоголь...
