Тремтячий, схвильований грудень, наркозалежний,
Бавиться порошком білим.
Білі доріжки робить так рівно і обережно,
Коле голки морозів всюди по тілу.
Сидить несвідомий ввечері під ліхтарями,
Й на вулицю так от, коли він є, мало хто ходить.
Все зав’язати він обіцяє природоньці-мамі…
Та матінка знає, що він-то такий від природи.
Крізь втомлені, ледь привідкриті очі
Він бачить яскраві, кольорові галюцинації –
На ялинках ввижаються все якісь кульки блискучі,
Світяться всюди гірлянди, ілюмінації.
Вчувається під препаратом в вухах йому:
АББА грає весь час… А деякий раз і страшно –
Чує він голос знайомий померлого,
Що «Las Christmas» наспівує*… Й зривається бідолашний…
В шоці ось цьому він раптом приходить до тями,
Й починається в нього раптово гіперактивність!
Гіперактивність на вулицях
Перед святами новорічними і різдвяними,
Забувши і геть, що на світі існує рутинність.
У магазинах спустошує він всі полиці з харчами,
Бо пробиває на хавчик під відходняками.
І знову, як тільки засвічуються ліхтарі,
Знов розбирає його, й за витівки знову старі.
Й знову ці білі доріжки…
Ще порошку… Ну, вже точно востаннє! Хоча б ще трішки…
*George Michael, помер у грудні 2016 року.
Респект!
