Кістлява баба, у руках відерце,
Обличчя в зморшках. Дірка там, де серце.
Міцне коріння проросло глибоко,
А гілки так далеко, що ледь сягає око!
Для когось ти надія, для когось ти повія,
А звуть тебе … Олігархія.
Тебе помалювали, по модному убрали
Малюються портрети, прислужують «поети» …
Над Україною вороною літаєш.
Чи то глумишся, чи данину малу маєш?!
В «театрі» безталанна всі перші ролі граєш,
Кривиш мармизу, оплески збираєш.
А ти лишень злодюжка,
Дрібнесенька п’янчужка.
Тобі усе віддали,
Лиш душі заховали!
Та затряслася раптом у тої відьми хата
Стукіт у двері. Хтось ламає грати …
Кричить і біситься хвостата,
Але нема куди тікати …