Мені вже до зірок прослався шлях,
А ти ще в снах, а ти ще в мріях.
І слід у серці не прочах,
Як не старались вітровії.
Пройду востаннє по стежках,
Де я згубила свою долю,
Що, може, й досі ще блука,
Самотності напившись вволю,
Бо так до тебе й не дійшла,
Хто знає, може, це на краще…
Довкола – зоряна імла,
А я й скрізь неї тебе бачу.
