Похмура ніч усе заполонила
І темінь опустилася до ніг.
Прикрила небо таємнича сила,
Солдат в окопі спочивать приліг.
Настала довгождана тиша,
Розноситься квітковий аромат,
А поряд чути, як шкребеться миша,
Та зажуривсь, задумався солдат.
І мріє він: як знов додому прийде,
Як переступить батьківський поріг,
Як вранці із росою сонце зійде
Його встрічать із фронтових доріг.
Обніме він і матір, і дружину
І пригорне ріднесеньких дітей.
Простягне він свою долоню сину
І радості сльозу змахне з очей.
Научить сина як потрібно жити.
Нехай росте він мужнім юнаком,
Щоб міг, як батько, землю боронити
І залишався справжнім козаком.
А поки батько мусить воювати
І землю берегти від ворогів,
Нехай чекає син й чекає мати,
Бо Бог Вітчизну захищать велів.
А поки мусить землю захищати
І вберегти її від ворогів,
Бо там на нього вже чекає мати,
Йому життя вимолює в богів. Олечко, це один із найсильніших твоїх творів! Браво!
ОЛЮ,сильний вірш!!! Чудово написаои!!!Слова,аж тривожать душу.
На моїй стрінці є схожий вірш "Донбас,окоп."
