Ми живемо у грі
І для шахів все просто
Ми, лише, пішаки
Чорно-білих сполук,
Я тобі - ти мені
На якому обоє ми боці?
Захищаємо свій,
Чи чекаємо лагідних рук?
А, можливо, давно лежимо бік-у-бік у коробці?
Ми лише пішаки,
Рівно йдем і далеко не бачим,
Як з гармати м'ясце,
Тільки шори у нас, не в коня!
Він ірже під гамбіт,
А ми знаєм, що значить,
Ця захоплива гра,
Де немає ні краю й кінця!
Нам розказують так,
Що пробитися все ж таки можна,
І у партії кожній,
Має бути такий,
Що ти цінний пішак,
Ні на кого зовсім не схожий,
Як займеш аванпост
Різких рухів уже не роби!
І звільняється простір
Для хитрого ходу
Так, вже бліцу не буде,
Але справжня ця гра!
Хто не вийшовши зростом
Підпадає під розстріл
Все заради мети
Монохромного полотна...
Комбінація є!
І король на колінах,
А як інший святкує!
Все скінчилось без слів
Перемога? Невже?!
Ми живЕмо у змінах,
Пішаки не сумують
До коробки кладуть королів!
Дякую за довіру, я пишу те, що думаю. Вважаю, що кожен, хто прочитає цей вірш уважно буде тієї самої думки що і я. І ще дякую за гарну поезію!
Цікавий вірш, оригінально у кращому сенсі цього слова!
