Зникає десь мій
звичний голос
Хоч не бракує мені
слів
Втомився я від нього
й мороз
По шкірі чорно-білих
злив
Біжить собі та все
гадає
Щоб ще такого
написать..
А небо вже то добре
знає
Його тепло теж хоче
мать
Мене і мою вільну
душу
Яка блукає в самоті
Пливе морями десь
на сушу
Де спочівають вічно ті
Хто йшов життям
А не воно їм
Із невловимим відчуттям..
Тепер (дай Бог) і моїм
