Я почну знов жити стандартами.
То лиш сп’яніння,
Ковток з криниці божевілля,
Світу не до теорій Гокінса.
Буденність в панцирі зарита.
Які вершини покоряєш?!
За Гімалаї вищої нема.
Моток долі розкручуєш,
Кінця боїшся, застигаєш,
Тишина…
А серце, як серце б’ється?!
Темнота, страх, незнання,
І зоряне небо в душах,
Таємна ніжність у очах,
Пристрасть на словах,
Заплутаність в думках…
