чернетки дощу закалюжені сірі асфальти
стократ переписаний осінню кавер на сум
поезія сходить на жовті таблоїдні шпальти
нарешті на неї читацький чекатиме бум
у роті гірчить металеве угноєння степу
бо Аннушка там розлила не олію а ртуть
в собор западає і тулиться вимокле небо
бо рибу небесну снаряди і глушать і рвуть
захристуй над серцем усупереч глянцевій моді
чи винесе нас проти течії примха століть
на берег забутий, де слід ще не стерся Господній
де досі з незірваним яблуком хилиться віть
17.10.15
От ніяк не хотіла стати причиною виправлень Як на мене осінь ще та відьма - все знає, вредна, і настрій так уміє наворожити, що тижнями як той дощ почуваєшся.....
А вірші твої - ЧУДОВІ!
Тарас Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І все тобі по плечу, Поете, - мистецькі Еверести, Джомолунгми... (ну і що тим бідним географам - нові вершини відкривати?))) )Бачу, скоро космічні висоти почнеш підкорювати(якщо вже не почав)))) Бавиш свого читача неперевершеними смаколиками)
Тарас Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Красно дякую, Улянко, твої коментарі небавом можна буде окремою збіркою видавати!)
Неймовірна поезія!Бентежить...закликає...не дає залишитись байдужим у моровиці сьогодення...а я тільки прагну...нічого суттєвого не зробила...прикро...
Тарас Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро дякую, Ілеє...від Ваших слів завше випромінюється якесь особливе незбагненне сяйво...які вже тут мороки і моровиці, вони просто безсилі перед ним
захоплює з першого рядочка до останнього. Дуже талановито 
Як на мене осінь ще та відьма - все знає, вредна, і настрій так уміє наворожити, що тижнями як той дощ почуваєшся..... 
...та й цього вистачило - кинуло в безодню емоцій! 
)Бачу, скоро космічні висоти почнеш підкорювати(якщо вже не почав)))) Бавиш свого читача неперевершеними смаколиками)
