Іще тріпоче вітер павутиння,
На гілках клена листя шелестить,
А небо затягнуло вже хмаринням
І дощ осінню тугу шевелить.
Уже в калюжах віддеркалюється небо,
А журавлинний клин – курли-курли.
Та манить осінь і закохує у себе
Червоним золотом і знизу, і згори.
Іще присвітить променями сонця
Та не зігріє. Лиш заграє розмаїто,
Закрутить листопадом край віконця,
Бо осінь вже і бабине це літо.