Дивлюсь тепер лише у синю даль
І погляду не відведу від неба.
Минулого мені, повір, не жаль,
В майбутньому уже нема потреби.
Колись були удвох щасливі ми -
Епічна повість вже давно позаду.
Сховав все час під білими крильми,
Ти ж у вишневих зникла снігопадах.
Спекотне літо спалить почуття,
Не обігріє - випалить пустелю.
І добре, що немає вороття,
Туди, куди мені закрились двері.
