Вічне те лиш, чого не було́.
Темним мулом на серце влягається.
І на руки впаде чоло:
Те, чого не було́ - не стирається.
Не забудеться, не згадається,
Просто буде і цим душитиме.
Десь заховане від сторонніх,
А для себе до болю видиме.
Пам'ять сліпо карбує бажане,
Пам'ять мучить думками і снами.
Наша пам'ять до болю різниться
І стіною стоїть між нами.
