|
Український народ має давню славетну історію. Не одне покоління наших співвітчизників було виховане на легендах та оповідках, де оспівувалися героїчні подвиги козацької доби, гайдамаччини, руху УПА. Ще незагоєними в пам’яті були жертви трьох сотень запорожців під Берестечком, чотирьох сотень студентів-патріотів під Крутами, аж ось гримнув грім новою офірою – з 18 по 21 лютого 2014 року бійцями злочинного спецпідрозділу МВС України «Беркутом» було розстріляно мирну протестну ходу на вул. Інституцькій у Києві. Як наслідок, загинуло понад сотню українців, які прагнули змінити прогнивши систему влади, які всього-на-всього хотіли зажити по-новому!
Ось як рік минув із того часу, а вимоги, які ставили мітингувальники перед владою, так і не виконані, ідеали, що відстоювалися – спаплюжено. Центром столиці спокійно їздять олігархи з КПУ («Комуністичної партії України») та ПР ( «Партії розвитку»), таким чином цинічно підкреслюючи бездіяльність та брехливість новообраних лідерів української держави. Проблема нашого народу полягає в тому, що ми занадто швидко забуваємо своїх героїв. Ми боїмося відповідальності перед ними, тому віддаємо перевагу пересидіти буремні часи, загрібаючи жар чужими руками. І лише через багато років, оговтавшись, ми починаємо складати пісні та нарікати на владу, мовляв, нічого не можна було змінити, бо керували країною запроданці та бандити. Нам не потрібні живі герої, бо вони занадто сильно контрастують з нашим лицемірним єством. Набагато краще загнати усіх національно свідомих громадян на фронт і покласти їх в ім’я якоїсь абстрактної ідеї боротьби, чим, власне, нині і займається новий уряд Порошенка-Яценюка.
Надзвичайно багато запитань нині накопичилося у пересічних українців до наших «провідників». Багато з них стосується відсутності низки послідовних державницьких реформ (у законодавчій, виконавчій, судовій гілках влади), така бажана люстрація стала радше показухою, якою політики набивають собі передвиборчий рейтинг, війна на Сході забирає життя простого люду тоді, коли діти можновладців узагалі ігнорують військкомати, а чиновники, побувавши декілька днів у прифронтовій зоні, виробляють собі посвідчення учасників АТО. Тим паче, що увесь світ прекрасно розуміє, що це відверта загарбницька війна, і за нитки сепаратистських маріонеток смикає Президент Росії Путін. Сім’ї повстанців, які загинули на Майдані, так і не отримали обіцяних компенсацій, а виконавці-стрілки вільно умили руки від своїх страшних діянь.
Герої Небесної сотні (у тому числі п’ятеро представників Рівненщини) поклали своє життя не лише для того, аби прогнати кліку Януковича, а з метою побудови нової прозорої системи влади, яка на перше місце буде ставити не свої меркантильні бажання, а волю народу, який цю владу і породжує. На жаль, бачимо, що наш сьогоднішній уряд уперто не хоче вчитися на помилках своїх попередників, голос крові патріотів для нього не є аргументом. Він просто не розуміє, що українці ніколи вже не будуть колишніми, багатовікове ярмо скинуте, а нове майбуття не за горами. Ті люди, які нині віддають усе на благо нації, рано чи пізно втомляться від порожніх балачок і запитають із влади за все: за кожну вкрадену копійку, за кожне безглуздо погублене життя.
Гірко визнавати, але смерть наших побратимів була необхідністю. Реанімувати зазомбований, приспаний люд можна було лише великим потрясінням. Застосувавши своєрідну «шокову терапію», Янукович так і не зрозумів, що сам підписав собі смертний вирок. Він пробудив у наших душах ту силу, той гнів, що змітатиме усе ненависне, усе антилюдське зі свого шляху і вже не знайдеться автомата чи танка, який зможе його зупинити. Сьогодні ми мусимо переходити від барикад у наступ, добровільно іти в авангарді історії, декларуючи на весь світ своє право на повноцінне гуманне життя, позиціонувати себе українцями з великої літери, а загиблі герої завше будуть у наших серцях, щомиті нагадуючи ту ціну, яку вони заплатили за наше з вами краще майбутнє.
ID:
560399
Рубрика: Проза
дата надходження: 17.02.2015 16:25:07
© дата внесення змiн: 17.02.2015 16:25:07
автор: Олександр Подвишенний
Вкажіть причину вашої скарги
|
Сильний маніфест! 
