Що це було? Порушення світил?
Незнаний біль? Незнані досі хвилі?
Удар-як грім. Піднесло аж до мрії,
Чи огорнуло в савон самоти?
Багато кроків зроблено ніким.
Багато раз ми опинялись ніде.
Твої слова,прошиті оксамитом
Не відчуваються на товщі килимів.
Не бачу сліз-очей,але все ж знаю-
за мною йдеш у маренні ночей.
Шукаєш промінь,-слухай же,Орфей!
Мелодія зухвалого митця
Блукає тим пекельним підземеллям,
Наповнюючи души по вінця.
Чому ж не чує їх душа оця?
Не витримав мовчання затяжного,
Такою тихою хода її була...
Ці почуття придавлені, хоч дикі.
А за спиною
тінь
від
Еврідіки...́́́́
