Буває холодно коли немає теплих слів
Буває холодно коли не знаєш що сказати,
І ти лиш господа благаєш щоб зумів
Не впасти на півслові,а устати.
Ти закриваєшся від всіх на мідний ключ
Який ховаєш не під серцем,не в кармані
І скільки ти себе з середини не муч
А правду ти довіриш тільки мамі!
І холодно коли ти губиш щирий дух,
І посмішка без зморшок під очима
І знаєш що не скажиш правду в слух
Бо такий світ,а ти у нім людина.
Буває холодно ,що аж до синіх губ
Буває холодно й мурашки по всім тілу
І чай тут не поможе, ні гарячий суп,
Тому що правду вимовить ти не зуміла.
