Ти стоїш за скляними дверима,
котрі вже давно зачинились перед моїм носом.
Ти мій Намір, ти моя Віра,
а не відображення в дзеркалі просто.
Ти кажеш мені як все буде
і бажаєш бути молодцем
Ти зерня сили в слабкому тілі.
Ти душі моєї дивний щем.
Ти запитуєш мене: хто я.
А я давно загубилась в картинках.
Ти запитуєш мене що я хочу.
А я лише сумно опускаю очі.
Ти змушуєш мене не рюмсати, підіймаєш носа.
Кажеш просто вірити, вірити без часу.
Коли все проноситься
і всі споглядають зкоса.
Не слухати, вірити і йти далі,
коли вже нікого немає
І найголовніше -- бути добром.
що б не було і що б не спіткало.
