Здається,я знов ожила…
Так ніжно,як паросток квітки,
до цього ж тільки у смутку була,
він прокрався до мене ні звідки.
Теплий вітер прогнав його в даль,
надіюсь,забуде до мене дорогу,
а ти зовсім поруч біля мене стояв,
і навчив не думать про тривогу.
Це так необхідно було, я вдячна
за тепло,яке адресуєш саме мені,
тепер обіцяю,я буду обачна,
я обіцяю…обіцяю тобі.
