У ЧОМУ НАША ПРОБЛЕМА
«И будет там большая дорога, и путь по ней назовется путем святым, нечисте не будут ходить по нему…»
Один з індійських мислителів зробив таке спостереження, що людство у своєму еволюційному розвитку пройшло такі етапи. На початку людською громадою правила одна особа – вождь, шаман… Далі королі, царі змушені були радитися з групою осіб, що наближалися до їх рівня за своїми можливостями. Потім настала черга для групового правління. Це вже була представницька – парламентська система. При ній народ мав деякий, опосередкований вплив на владу. А що ж далі? Далі – час для прямої демократії народу! Основа прямої демократії – місцеве самоуправління. Центральній владі делегуються лише окремі, загальнодержавні функції, вирішувати котрі народ не компетентний, та це і неможливо організаційно, технічно.
І у світі вже є приклади проростання прямої демократії у суспільстві: «У Норвегії, – пишуть – держава пронизана громадськими організаціями, як тіло кровоносними судинами. Це їх держава…»
За яких же умов настає можливість для реалізації прямої демократії народу?
Тоді, і лише тоді, коли рівень самосвідомості – освіченості, самоповаги, рішучості і відповідальності пересічної людини досягне достатньої для цього висоти. Бо, як говорив китайський філософ Ван Ямін, - Справжнє знання є те, що проявляється у дії. Якщо немає дії, то немає і підстави говорити про наявність знання.
Так чого ж не вистачає у нашій самосвідомості?
Не вистачає знання, що життя людини складається не тільки з паркана, будинка, стола і наїдків. Людська істота, за твердженням не тільки деяких духовних вчень, а вже і за висновками певної частини науковців, гіпотетично складається з таких «тіл», планів: Фізичний план, Ефірний, Астральний, Ментальний, Причинний, Буддхічний, Атмічний. Не вистачає усвідомлення, що все у Всесвіті поєднане одним енерго-інформаційним полем, котре і є творцем Всього існуючого; що творчою силою у цьому полі є інформація, ідея; що основоположною ідеєю Центрального енерго-інформаційного поля – Бога, є Любов. Любов до Бога, до ближнього, до себе… Що кривдячи: грабуючи, утискаючи, оббріхуючи, обдурюючи,замовчуючи добре у ближньому, ми, зрештою, кривдимо самі себе… Повторюємо за Т.Шевченком: «Діла добрих оновляться, діла злих загинуть», та самі не віримо у це, і кривдимо, кривдимо… Хто цинічно, відверто, а ті – пакостять спідтишка, як щури…
Тут буде доречним згадати відомий вислів представника французького просвітництва Дені Дідро (1713-1784) : «Говоріть скільки вам завгодно про кращі форми правління, але ви нічого не доб’єтеся, поки не подолаєте ЖАДІБНІСТЬ і ЧЕСТОЛЮБСТВО.»
Чумаченко В.А. у книзі «Шлях у невимовне» пише: «Розуміння змістовності тих шляхів, котрими йшли люди Знання в Україні, потребує висвітлення одного важливого боку людського життя. Ця сторона торкається висоти тих чеснот, які виробляє той чи інший етнос протягом своєї багатовікової історії.
Чому у незруйнованому етносі так глибоко вшановується чесність, духовна щирість, працьовитість та гідність? …Що є та правдивість, навіть тоді, коли це не в особистих інтересах? Який є у людини вищий інтерес у цьому?
Тим інтересом є слідування істині, тій Правді життя, що є самою основою буття і завжди існує в навколишньому світі, незважаючи ні на що («Бог в усьому» - один з головних принципів усіх релігійних традицій світу). Звірення своїх дій з довколишнім робить шлях людини в житті полишеним тих негараздів, які одразу ж чекають її вже на порозі дому, коли вона робить негідні вчинки.
…Тобто йдеться про те, що в основу українського етносу з прадавніх часів закладалася мета досягнення мистецтва керування своєю долею. Творчість людей Знання в Україні, серед яких характерники Запорозької Січі займають чільне місце, сягала тої висоти пробудженого духу, коли людина опановувала самі закони організації довколишнього світу…» («Шлях у невимовне», с.13, 14.)
Видатна землянка Є.І.Реріх в одному з своїх листів пише: «…Поймем, что не массы слагают великую историю и славу страны и нации, но ее великие люди. Ибо великие возможности приходят с великими людьми. Пусть проснется в нас национальное достоинство, без которого нет истинного патриотизма…», 1935рік.
Елітним духовним шаром України-Руси були, гадаю, не славетні князі з сотнями їх наложниць, а люди Знання, люди Прави: кріри за княжої доби, та козаки-характерники за доби козаччини. Ці люди жили, діяли у руслі Правди життя. Чому ж кріри, вони ж – характерники не відіграли потужної ролі у житті держави? Бо вони занадто випередили у своєму духовному розвитку людність країни. Суспільство не було готовим сприйняти їх; і їх було дуже мало – одиниці…
Тепер же часи, умови для існування, для розвитку українства, людства в цілому змінились на краще. Духовна інформація з езотеричної (таємної, призначеної тільки для посвячених) перетворилася на екзотеричну (доступну для всіх, і для непосвячених) і чекає на своїх прихильників і подвижників.
Людина не має більш цінної властивості ніж піднесений ідеал. Мета існування людини – пізнати саму глибинну сутність життя, і взяти якнайповнішу участь у цьому справжньому житті, тобто, - досягти достоїнства осмисленості свого існування.
Отже, для відродження і тотального поповнення когорти людей Знання в Україні, для докорінної, радикальної зміни способу і якості нашого життя, першим завданням є – просвітництво, ще раз просвітництво і труд, особистий приклад.
ID:
440383
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 30.07.2013 09:45:12
© дата внесення змiн: 30.07.2013 09:45:12
автор: aleksandr.s1938
Вкажіть причину вашої скарги
|
