UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Божена Гетьманчук: Шкода - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Салтан Николай, 04.03.2013 - 18:55
... все колись іде, проходить ... і стримати фактично ніколи не можливо, якщо в людини вже сформувалась думка про те, щоб піти ... аде якщо з усіх сил хочуть бути разом - ніхто, нікуди, ніколе не піде!!!   
Божена Гетьманчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знаєш ,цей вірш надто заплутаний, і тут ніхто ні від кого не йде,це просто вірш, в якому люди знають що один одного люблять(але не впевнені чи це справді любов) бо їй набридло бути оратором, їй набридло,що він потенційний слухач.А він лише оправдоюється своєю вдачею,він каже,що він такий є і нічого з цим не вдіє,але ж вона знає,що якщо сильно захотіти то можна в космос полетіти
Андре Ільєн*, 03.03.2013 - 13:25
Таки правду кажуть, що думки митців пересікаються . Ось мій вірш з тою ж таки назвою Шкода , писаний у грудні 2008 .Тікають геть хвилини , але мені на чхати З тобою забуваю я про час Ми будем місяцями світанки зустрічати Й цілунки дарувати сотні раз Забудем втому буднів , ту що сльозу плекає Пірїну ніжності дамо тілам Хай місяць за віконцем спокійно споглядає Як я тобі себе всього віддам Торкання твого тіла і серця швидкі стуки Душі моєї зігріють мерзлоту А у думках панують кохання чисті звуки Я знов тебе до себе пригорну Хай вечір буде свідком на нашому весіллі А музика хай грає лише сумна І у піснях лунають хай тільки вірші білі Шкода , що від природи ти німа Не той день , Не та ніч , Як шкода , Що не прошепочеш ти мені П.С.як бачиш теж про мовчання 
Божена Гетьманчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вау,тепер я оніміла.Я не знаю що й сюди добавити.Мабуть вже й нічого  Круто. До речі мені вірш сподобався
Валя Савелюк, 03.03.2013 - 08:10
люба Божено, Ви мене "хронічно" приємно дивуєте... перше - наскільки стрункішими (до решти стрункими!)стали Ваші вірші за якийсь усього лише рік нашого знайомства! Ви рухаєтеся вперед - семимильними кроками... і це прекрасно... Ви уже володієте формою, "оперуєте" ритмами, тобто - диханням Ваших віршів (якщо цей вірш Ви й раніше писали, але ж "поставили" його зараз...)щодо змісту - тим паче, враховуючи Ваших "майже 17!" (бачите, я виправила свою попередню помилку щодо "цифри" після слова "майже...))) - глибина Ваших думок мене щиро "радує"... прекрасно, що висловлюєтеся Ви афористично, як ось ця, до прикладу, "словесна фігура" - "Він закутий в окови,обрамлений льдом. Лід-це вода." - прекрасно! стосовно "проблеми" вірша, то дозволю собі порадити Вам переглянути один текстик (посилання - http://kurdyumov.ru/esse/esse07/7esse04.php)... думаю, ця інформація знадобиться Вам не тільки для поетичної творчості подальшої, але й у житті приватному... дуже важлива і цікава інформація... якби я знала про таке у Вашому прекрасному віці - ... печальних віршів не писала б, бо не було б причин...))) тут - відповідь на поставлене Вами питання, особливо у фіналв вірша: "Я окутана жахом,чи то маренням страхів, Життя-життя. . . Не лишай погибати,перестань вже мовчати! Де почуття?" бажаю Вам і в подальшому творчого натхнення, (розумничко моя...)  
Божена Гетьманчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба Божено, Ви мене "хронічно" приємно дивуєте...Знаєте,Валю, це ,мабуть, не я Вас дивую, а Ви заставляєте мене це робити,точніше ваші коментарі,котрих я постійно із затамованим подихом чекаю.Мені хочеться Вас приємно дивувати, і кожного разу мені здається" а чим вже я можу здивувати,я ж нічого нового не придумаю" ,але ні , я Вас дивую, і мені надзвичайно приємно.Я дуже рада старатися... спасибі Вам 
Дід Михалич, 02.03.2013 - 23:53
Він й не думав слова всі оті забувати,І зустрітись з тобою- тільки цього бажає. Все що хоче він нині - тільки тебе обняти, Він тебе не забуде, він тебе лиш кохає... Рветься в бій, та не в силах йому подолати кілометри оті, що існують між вами, почуття свої хоче тобі передати, Та не хоче так просто кидатись словами... бо слова можуть здатися зовсім пустими, а насправді він буде і вічність чекати, По життю у перед вас кохання вестиме... а можливо він просто не вміє кохати?.... 
Божена Гетьманчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо чесно,не знаю я ,що й сказати.Бо ,здається, слова не бувають пусті, Всі вони нам дають щось відчути,пізнати, Чи то біль,чи то жар, почуття всі від слів. А слова на взаєм від почуттів  То ж скажу ,що ,напевне, не нам вирішати, Чи умієм кохать,чи не вмієм зовсім, Ми не можемо серцю наказ віддавати, Чи кохати,чи ні , чи боліть,чи радіть. |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
