1
Конала імперія в сяйві заграв,
Цвіли прапори, наче маки.
В шинелях, бушлатах майдан вирував,
Ховалися френчі і фраки.
Ульянова(Леніна) з броньовика
Лунали слова полум'яні.
Прообраз незламного більшовика
Творився на люднім майдані.
На кожному кроці декретів слова
В самісіньке серце вціляли.
Розумна придумала їх голова -
Вони ж бо надію вселяли!
Нужденні повірили більшовикам -
За ними пішли до загину.
Робота знайшлась роботящим рукам -
В окопи їх відчай закинув.
З тамтешнього боку такі ж трударі,
Землі орачі - хлібороби.
Смертельний двобій від зорі до зорі -
Нестатки, нужда та хвороби.
Війна громадянська добру не навчить,
Звідкіль справедливості взятись?
Розправа коротка. Феміда мовчить
І правда не може піднятись...
Народ український державу свою
Задумав тоді відродити,
Щоб стати хазяїном в ріднім краю,
У мирі та злагоді жити.
Та мріям отим не судилось знайти
Підтримки в сусідній столиці -
Чимдуж заспішили новітні кати,
Щоб волі не дати розлиться!
Під Крутами юнь українська пішла
На "братні" штики й кулемети,
Щоб тут, у степу, край глухого села,
За честь Батьківщини померти.
Прийшла диктатура - нагану права!
І вже нам повік не забути
Твої, Україно, криваві жнива -
Козацький Батурин і Крути.
2
Великий мислитель зійшов в мавзолей -
(Великих земля не приймала?).
Ім'я ж його звичне на добре й на зле
Для Партії жупелом стало.
А Партія мала величну мету:
Всю землю в селян відібрала
І люд той нещасний увесь, під мітлу,
В колгоспи для праці зігнала.
А хто не скорився, той ворог, шкідник.
Усіх куркулів - на заслання!
По селах лунали прокляття і крик -
Прощались неначе востаннє...
Сталеві лещата ще стиснуть не раз
Заморене тіло Держави.
Сам Сталін до влади прийшов на той час,
Тоді ж почалися розправи.
Селянам помститися вождь захотів -
Все збіжжя забрав, до зернини.
Скосив у нас голод мільйони життів
В квітучих полях України.
Тирану замало було "ворогів" -
Людей поділивши на класи,
Звелів убивати усіх, до ноги,
"Ізгоїв" народної маси.
Таких по-злодійськи ховали вночі
Без сліз, без плачу, без процесій.
Ніхто на ту пору не смів полічить
Тих жертв політичних репресій.
А згодом самі вже колишні кати
В становищі жертв опинялись.
Система заведена - мусить іти,
Щоб жорна її не спинялись.
Так "батько народів" хитання здолав
І справу продовжив велику.
Достойні влились до знесилених лав -
Їх Сталін на подвиг покликав.
Були Дніпрельстан, і Магнімка, й Кузбас,
Гулаг і Сибір несходимий.
Та вогник великої віри не згас -
Як сталь, гартувалась людина!
3
Політика - справа невдячна й брудна,
А "Пакт про ненапад" - облуда.
І вже розгорілась кривава війна -
Прокльони і плач звідусюди...
Хоч ворога бити збиралися ми
Далеко від рідного дому,
Проте довелося товкти чобітьми
Степи біля Волги і Дону!
Та сила народу була ще жива -
Фашизму хребет поламала.
Була Перемога і вдячні слова
Європа Союзу сказала.
Упевнено Сталін на лаврах почив -
Хвала переможцю і слава!
Уже пів-Європи він розуму вчив
З позиції сили - не права.
Та все ж відкупитись у смерті не зміг,
Тож згинув, як смертний останній.
Лиш в пам'яті міцно народній заліг
Сосо Джугашвілі - Сталін!
На шосту частину планети Земля
Прийшли дні ридань і скорботи:
Завмерли заводи, робота в полях,
Був шок у людської спільноти.
Весна розтопила тороси сердець
І душ скрижанілих покору,
Розбудженим громом звела нанівець
Мовчання і страху потвору.
І зникла під натиском сил молодих
Служителів культу орава.
Хоч Каїна дух поміж ними бродив,
Допоки їх смерть не скарала.
4
Вже Ленінськи курсом Хрущов нас повів
До світлих вершин комунізму.
Своїм черевиком в ООн прогримів,
Зірвавши завісу "залізну".
Догнати Америку - наша мета!
Нехай начувається Захід.
У нас кукурудза повсюди зроста,
Хай заздрять буржуї пузаті!
"Холодна війна" крижаніє в умах,
Планету на табори ділить.
Ми ж класиків думку в грубезних томах
В життя намагаємось втілить.
Вже звично долаючи труднощів вал,
Взялись перелоги орати.
Той хліб цілини героїчним ставав -
Доводилось взимку збирати.
За це - комсомолії честь і хвала
І Партії слава навіки.
Вже звичними стали звитяжні діла,
"Бомжі", жебраки та каліки...
Зусиль титанічних народ докладав,
Щоб щастя пізнати в достатку,
Хоч дехто скептично отак поглядав
На щойно накладену латку!
Гагаріна голос провісником став
Нової, космічної, ери.
Моральне вдоволення кожен дістав -
І тут ми були піонери...
На владнім Олімпі велася гризня...
Вожді ж у своїм маніфесті
Натхненно брехали, що всі ми - рідня
Для "совісті, розуму й честі".
Розмови... Засідання Політбюро...
Хрущов на курорті... Відставка...
А змовникам ох як непросто було -
Партійна кар'єра їх ставка!
5
В нового керманича власний аршин
І власне моралі мірило.
Повіяло холодом з владних вершин -
"Відлига" ураз відступила.
У нас політв'язні? Ну, що ви? Нема!
В "психушках" - то хворі все люди.
Кількох дисидентів хай Захід прийма,
Без них нам спокійніше буде.
Так гинули чесні, хто честь не зронив -
В Союзі було де сховати.
Їх мало хто людно отак боронив,
Бо втрапити можна й за грати.
І знову будов надгігантських розмах
І з'їздів величні Програми.
І, вкотре вже, звичне бродіння в умах,
Проте вже на кухні, між нами.
Міцніла на тлі одностайних думок
Партійного форуму лава.
А в повному схваленні довгих промов
Генсека бровастого слава.
Герой п'ятизірковий славу любив,
А скромність, то справа десята.
Народ же абияк роботу робив,
Гуляв собі в будні і в свята...
Та смерть невблаганна. Генсека в труні
Несли на руках компартійці.
Скорботна хода для його орденів
І почесті маршальській зірці.
6
В когорті "достойних" партійних вождів
Дійшли глупоти і маразму.
З них кожен, по черзі, на "троні" сидів,
Мішенню служив для сарказму.
Андропов... Черненко... Старезні діди,
Що волею владної долі
Лишили в історії нашій сліди,
Та й зникли на смертному полі.
Покійницьких маршів сумний передзвін
Відлунював майже три роки.
Поволі міцнів у нас дух перемін,
Розгублено змовкли пророки.
В зеніті кар'єри - генсек Горбачов
З дружиню світом мандрують.
Стомився народ від пустих балачок,
А владці щось нове мудрують.
І от - "перестройка"!. Отримуй народ,
Осмислюй рожеві прожекти.
Знайома дорога до світлих висот,
Акценти не ті та аспекти.
А ще з алкоголем тотальна війна
Закінчилась пшиком великим;
Ба, швидше упала Берлінська стіна,
Ніж ми від спиртного відвикли!
Вмирала, конала Імперія Зла,
А з нею командна система.
І більшою стала, ніж досі була,
Вселенського щастя проблема.
Велична будова розпалася в прах -
Уся, до малесеньких дрібок.
Було на початку закладено крах
В похмурий її підмурівок.
Та мати-історія розуму вчить -
Держави встають з-під руїни.
І піснею волі для мене звучить
Оновлений гімн України...
... а ось і кравчучку бабуся несе...а слідом дідусь кучмовозку везе...а ось вікторянська епоха настала безглузду свободу усім здарувала...разюче міняється все у житті, як новий портрет в голови на стіні
Феміда мовчить
І правда не може піднятись... -- як і зараз...
.. а там, де вмирали генсеки один за одним, я згадала вдалий тогочасний жарт... він полягав у тому, що ніби то в програму олімпійських ігор у москві (у 80-му) введуть новий вид спортивних змагань - ГОНКИ НА ЛАФЕТАХ... до сих пір сміюсь, як згадаю цю примочку... - на лафетах їх хоронити вивозили - так вийшло, що один за другим пішли, починаючи з Брєжнєва...
он знов зшити ту ганчірку червону до купи пнуться тамтешні нові Івани Грозні - "собіратєлі зємєль московских"... ніяк ця імперія не згине до решти, як гідра - голови відрощує і підіймає... живуче зло...
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Людці, чіпкі, як омела... Для них це питання життя і небуття....
Страшні були оті "великі" часи "великих" людей...Пробіглася разом з Вами історією СРСР і аж самій моторошно стало,хоча вже багато читала і чула про Імперію Зла.А ще хтось і досі жалкує за комунізмом... Достойний твір.
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так буває, коли найпрекрасніші ідеї розбиваються об мури Системи... Дякую!
- на лафетах їх хоронити вивозили - так вийшло, що один за другим пішли, починаючи з Брєжнєва...
Достойний твір. 
СПАСИБІ. 
