Я не зможу забути за батька!
І за сина забути не зможу!
Так кричала сусідка Каська
І хилилась щоразу додолу.
Її крики були зрозумілі:
Ніби вчора ходили у поле
І нога наступила на міну.
А що далі? А далі - голо...
Чорне небо над хатою в"ється -
Нездорово у жінки на серці.
І війна комусь в снах лиш сниться.
А комусь з нею жити до смерті.