Хляпає дощ по дрібних калабанях,
З ватри лишає дим,
Сотнями сліз по дахах тарабанить,
з вікон змиває грим.
По трафареті чужої долі
Знайде роман сюжет.
Комусь лишаючи крапельки болю,
Скаже рядком поет.
Блудниця доля пахне грозою,
Мокне собі в дворі.
Кличе туди і мене за тобою:
Ми таки з нею дурні...
Хляпає дощ... монотонно.. безбарвно...
День розтинає грім..
Хляпає дощ, - може, змиє нарешті
З совісті вічний грим!
-дуже гарний вірш
