Підтримаю сьогодні трохи Анничку,попробую її стилем писати,а получилось чи ні,судити вам!...
Візьму я ручку в руку,
почну я писати,
про гуцулів,що незнали,
на яку кнопку нажати,
і про діда з бабов,
що сидять на печі,
про те як баба самогонков,
натерала плечі...
Ой гуцули,гуцулоньки,
живут у карпатах,
а ще більше є гуцулів,
у Сполучених Штатах,
поїхали на заробітки,
гуцули у штати,
негодні дотепер заробити,
на білети до хати,
купили мобільний,
щоб письмо(смс) написати,
та незнали бідолахи,
на який гудзик нажати,
бачуть кнопки і цифри,
та як подзвонити,
як незнають як те чудо,
навіть уключити,
читали інструкцію,
що не робили,
та в Карпати до родини,
так й неподзвонили,
розбили мобільний і розтоптали,
приніс він гуцулам незнаної муки,
тож ховайте подалі,щоб непопали,
ваші мобільні гуцулам у руки!!!:-):-):)
до чого мораль я цю хочу звести,
і хочу щоб це зрозуміли всі люди,
вбити можна одним тільки словом,
а народжений ходити,літати небуде!
Про діда із бабою,
що сиділи на печі,
про самогонку,
і про дідові плечі,
піду но я спати,піду бо зморився,
тай розкажу якось ще вам при нагоді,
як в столовій у чай пурген наливали,
як дивились на тих,що сруть на городі....
ID:
269790
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 12.07.2011 10:03:26
© дата внесення змiн: 12.07.2011 10:03:26
автор: ~>Ули4Ныu` IIoeT<~
Вкажіть причину вашої скарги
|
