Треба іти, скоріше гребти,
Ноги свої забирати.
Якої мети, чого досягти?
Хоч би рабом не стати.
Може це знаєш, хоч забуваєш,
Шкоду цього ти велику.
А як вживаєш, розум втрачаєш,
Бачиш її як дволику.
А вона стоїть, голосно кричить,
Хапає своїми гаками.
Візьмеш спочить, досить включить,
Станеш поміж рабами.
Вона завжди,́ веде ряди,
Забороненого країни.
Краще води, не стане дим,
Не стануть героїни...
