Чекатиму тебе самотнім у небі,
Коли я помру...
Маленька моя, закохана Еббі,
Та відкиньмо журу.
На вулиці сонце зронило проміння,
Приємна ця гра!
По ньому зійду в неземне володіння,
Як настане пора...
А допоки ж цілуй,цілуй мене люба!
В обіймах твоїх оживаю я знову,
Солодкі твої черешневі губи,
Вливають життя в краплиночки крові.
А поки ж люби,люби мене,мила!
Сердечко ще креслить нерівні рядочки,
Я чую, як вітер рветься щосили,
І грають у полі в квітах дзвіночки.
Я чую ,як плаче душа твоя,Еббі,
Та сила- в тобі, й ти смієшся одначе,
Всю себе віддаєш в немислимій звабі,
Ти потім за мною самотня заплачеш!
Останні години- безцінні години,
Жорстокіше їх, мабуть, не буває,
Як п`янко цвітуть віконні жоржини!
Яке щастя,що мене Еббі кохає!
Чекатиму неї, самотнім, у небі,
З-за хмар оберегом служитиму долі,
Навіки я твій,красунечко Еббі,
Зустрічаючий смерть, Джонні Уоллі...
ID:
217773
Рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата надходження: 23.10.2010 20:59:47
© дата внесення змiн: 23.10.2010 20:59:47
автор: Межа реальності
Вкажіть причину вашої скарги
|
