Коли весняне сонечко скотилось, Кудись далеко, ген за небокрай. І вечір тихий завітав до гаю, І стихла лунка пісня соловя. Я захотів до тебе полетіти, Тебе обняти, пригорнуть тебе. Мені потрібна лиш одна на світі. І це є ти, Наталочко моя.
ID: 217721 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 23.10.2010 14:27:49 © дата внесення змiн: 23.10.2010 14:27:49 автор: Павло Км
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie