"Стук-стук" - тріпотить серце.
Граціозна пустота тимчасово поселилась там. Туга з посмішкою завжди світяться в її очах. Цих досить нелюдських очах...
ВІН величав її Янголом Терпіння і накарав за нерішучість. ВІН дарував їй любов, проте вона не змогла прийняти настільки дорогого подарунку. ВІН - це Бог...
Любов прйшла стиха, ледь сколихнувши її серце хвилюванням. Здавалося б друг, але його місія була іншою.
Нерішучість і мовчазливість стали злощасними супутницями її ще нерозквітлої долі. Вона не бачила дарунку - біль недавньої втрати закривав янгольські очі. Перше кохання пролетіло перелітною ластівкою і сховалось за обрієм життя. Але нагородою за страждання мала стати справжня Любов.
Вона чекала. Серце було вщент наповнене солодкм хвилюванням, щемінням, проте все марно. Рахувала дні - думала збудеться...
Куртизанка Доля продала той дар Іншій, можливо, більш достойній.
Пустка. Тількі вітер втрати розганяє сумні думки. Вона зустріне ще не одного Лицаря Долі. Можливо, ВІН знову принесе їй дар. Але вона чекатиме, чекатиме свою весну із запахом любові та присмаком його поцілунків.
Янголи не мають права на земне кохання, і вона цього не знає.
Вона просто, обійнявшись з мовчазністю, чекатиме і терпітиме цю пустоту. Вона ж просто Янгол Терпіння...
