Розпуста погожої днини
Лягає під ноги промінням.
А згодом – відсутність комплексів.
А згодом – ненавидить вміння.
До сказу доводжу пам'ять.
Брунатними стигми стали.
Кімнату залито жовтим.
І жовте щось п′ю з піяли.
Щось мокре, вологе, ледь тепле.
На Вербну – обличчям повінь.
А руки, а руки – у фарбі.
А серце, а серце – мов крові.
16.04.06
