Лагідні хмари, народжені в сивих туманах,
Неба осіннього тишу прикрасили ніжно..
Скоро над містом засвітиться лагідний місяць,
Скоро прокинуться крила містичного дива.
Тихі ліси, ніжна пісня і поклик далекий,
Сни мерехтливі – химерної дійсності впливи.
Пити цю ніч погодинно, до дна і невпинно,
Бачити, чути і знати про те, що не знали.
Серцю відкрити прозорість таку неосяжну,
Щоб захлинатися в ніжно-ліричних екстазах,
Бачити знаки, написані в небі для того,
Щоб не забути призначення – жити й творити.
