Тремтливі руки зігріваєш подихом.
(він у тебе майже гарячий)
А я знову впевнена – граєшся.
Ти ще не виріс.
(і досі на підвіконні колекція літаків)
Ще не награвся.
Тому відчуваю крізь подих
(на моїх руках)
твоє бажання продовжувати гру.
Тихенько стоїмо.
Я навіть не здіймаю на тебе повік.
Боюсь.
Боюсь, що ти зрозумієш:
я вже поза грою.
Все надто серйозно.
Зрозумій, тендітний мій,
я вже не граю.
Боюсь – це кохання.
Через таке і не упиваюся
зимово-небесним кольором твоїх очей.
Тремтливі руки зігріваєш подихом.
(Огненно. Вони обпечені.)
І я більше ніколи не гратимусь з тобою,
сіроокий.
19.12.05
