Зовсім подорослішала...
Млинці виходять все краще, у людей віриться все менше, старі фільми здаються кращими за нові, по мамі сумуєш все сильніше, до серця приймаєш все ближче, шапку одягаєш все частіше...
Напевне, став я вже дорослим
Й не оглядаюся назад...
Щетина на щоках проросла
Та у думках, здається, лад.
Все менше людям довіряю...
Все більше вчитуюсь в книжки...
Не парюся, якщо не знаю,
Усе марнота, все чутки...
І телевізор не включаю,
Бо там розказують казки...
До серця ближче все сприймаю,
І поправляю образки...
Коліна крутить все сильніше...
Усе миліші звуки арф...
І маму згадую частіше...
Вдягаю спіднє, шапку й шарф.
По сходинках іти непросто...
Сміюся з дрібноти образ...
Напевне, став я вже дорослим
Тому й пишу вірші для вас.
1.12.2024
