Альфред Шнітке Фауст-кантата Будь розсудливим і пильним…
Це сталося між північчю і першою годиною ночі
На дім накинувся нестримний і шалений вітер,
Дім був весь повністю старий, до всіх прийшла загибель, земля хотіла вирватись з-під дому.
Тому вони упали в відчай, молилися й втішали один одного, не сміючи залишити кімнату.
Вони почули жахливий свист, шипіння, неначе в домі були змії, вужі та інші небезпечні черви.
Тут Фауст прорвався до дверей і став кричати "Допоможіть", "Вбивають", потім наполовину тихше, потім ще тихше і замовк.
З приходом дня студенти увійшли в кімнату, але вони не побачили Фауста, нічого крім кімнати, залитої кров'ю.
Ах... раз-у-раз диявол жбурляв його від однієї стінки до іншої.
Ах... мерзенне, страшне видовище.
Нарешті знайшлося його тіло на купі гною,
Воно було жахливе на вигляд, позбавлене усіх кінцівок і голови.
Кантата, яка пізніше стала частиною опери, написана за "Народною книгою про Фауста" Йогана Шпіса. Історії про Фауста були записані у 1587 році, коли у європейській свідомості відбувається перелом: чуттєве стає важливішим за духовне,, земне виходить на перше місце,, люди починають втрачати віру в Бога. Перші легенди про Фауста - це передчуття небезпечності шляху, на який ступила європейська цивілізація. Фауст у трактуванні Шпіса сам став причиною свого нещастя.
Пізніше Гете і Ніцше поставлять свого героя вище за Бога, над Добром і Злом. На Шнітке вплинуло тлумачення Томасом Манном історії доктора Фауста. Його Фауст не є торжеством пізнання, торжеством людського духу, а є торжеством диявольського, розгулу нечистої сили.
Мефістофель спокушає Фауста тому, що той сам забажав чуттєвих насолод,, тлінне поставив вище вічного.
Шнітке називав Фауста головною темою свого життя.
Faust-Kantate "Seid nüchtern und wachet..."VII. Es geschah...
Es geschah aber zwischen zwölf und ein Uhr in der Nacht,
daß gegen dem Haus her ein großer, ungestümer Wind ging,
so das Haus alt allen Orten um gab, als ob es alles zugrunde gehen und das Haus zu Boden reißen wollte.
Darob die Stundenten vermainlen zu verzagen, sprangen aus oder Belt und huben an, einander zu trosten, wollten aus der Kammer nicht.
Sie hörten ein greuliches Pleifen und Zieschen als das Haus Schlangen, Nattern und andeer schädlicher Würme Wäre.
Idem gehet Fausti Tür auf , der hub an zu schreien um "Hilfe" und "Mordio", aber kaum mit halber Stimme Bald hernach hörte man ich nicht mehr.
Tag ward, sind die Studenten in die Stuben gegangen Sie sahen aber keinen Faustum, nichts denn die Stuben voll Bluts gespritzt.
Ah ... well in der Teufel von einer Wand zu andern geschlagen.
Ah ... ein greulich und erschrecklich Spectakel.
Letzwich aber funden Sie seinen Leib heraußen bei dem Mist, welcher greulich anzusehen war, dem in der Kopf und alle Glieder schlolferten.
