А вересень ще вдень ясніє сонечком
І розсіває жменями тепло,
Увечері та вранці віє холодом
Та нічка чорним огорта крилом.
Летіли журавлі у небі високо,
Впустили пір"я - впало на траву.
То вересень ним калюх прикрасив свій
Й кафтан вдягти багряний не забув.
Бо нині почувається господарем,
Поважно походжає між дерев.
То сяде в бабиного літа срібну гойдалку,
А то сорочку в озері пере.
Він пригощає білочок горіхами,
В коморі має сушені гриби.
А ще для його серця буде втіхою,
Щоб місяць цей кожен із нас любив.