Колись давно у нас висів годинник,
Зозуля там сиділа, нежива.
Послухати її я був прихильник,
Для мене тоді було це дива.
Крутили стрілки коло в циферблаті
І непомітно відміряли час.
І спів зозулі було чути в хаті,
Лишаючи годину позад нас.
Кує зозуля, гирьки вниз та вгору,
Вже 50 разів нарахував.
Лиш 25 здавалось було вчора,
Багато радісних годин пізнав.
Скажи зозуле, що там попереду?
Нехай годинник не спиняє час,
Бо кожен рік бува смачніше меду.
Рушаймо з місця! Натискаймо газ!
Стрічай життя, я йду до тебе в гості!
Що нам годинник, гірки підтягнув.
Вино хай льється і лунають пости,
За дату ювілейну, визначну!
Олександр Степан.
