"Світло в Її руках"- Іван Марчук.
Смуток в Її думках...
Горе в Її очах...
Кров у Її сльозах...
Чому ж наяву? Не в снах...
Тіло - земля.
Душа - це пісня й мова.
Курли... Над степом журавля,
Народні зви́чаї - основа!
Той стержень, що іде з даве́н,
Той ГЕН, що всіх нас воєдино
Єднає в націю, в народ,
В одну укра́їнську родину.
Продамо землю, віддамо?!
Ще стихне пісня, рідна мова...
Те, що посієм, зберемо́,
Зерно вкрадуть, а нам полова.
Гірка полова, полини́
І знову в наймити до пана?
В полі розтерзані сини...
Теперішнім гетьма́нам шана.
Що з багатющої землі,
При волі, жебраками стали,
Чи наїстеся, врешті-решт,
Чи вже останні дні настали?!
Чиї ви діти? Де ваш рід?
Хіба ж так з Матір'ю годиться?
Чи ви спите? Чи ми спимо?
Той летаргічний сон скінчиться?!
Й прозріємо в диму́ і кро́ві,
В сльозах дитячих... У війні!
У битві між Життям і Смертю,
Там де солдати у броні.
Бронь надміцною має бути
Із сплаву тилу й передка,
Набат однаково всім чути,
Потрібна віра і рука.
Яка дає, допомагає,
Піклується, а не краде!
Це зрада й про́щення немає,
Й на зайд прокляття упаде.
Усіх невинно вбитих жертв
Й солдата без боєприпасу,
Не зачіпайте голий нерв
Й народного терпінь запасу.
Для фронту все!
Для Перемоги!
Від НАС жде
Україна допомоги.
17.01.2024 р.
