Прохолода. Свіжість. Розум тверезіє.
Осінню дихнуло, вже прийшла пора.
Та до літа теплого я не збайдужію,
Хоч часом томила духота й жара.
...пахнуть яблуні сиропом,
Сім'ям сиплеться трава,
Хмарки бігають галопом,
Сном осіннім тісна голова,
Вітер зносить павутиння,
Літом бабиним вже віє,
Відлік осені від нині,
На полях земля чорніє…
Прохолода. Свіжість. Розум тверезіє.
Осінню дихнуло, вже прийшла пора.
І перечити природі вже ніхто не сміє,
Бо всепереможна її вічна гра.
* картина Дуб Бодмера 1865р. Клод Моне
